Юхим Нетяга – полковник у відставці, письменник та активіст. У 2012 році він видав книгу «Патріоти», в якій розкрив тему підпільного руху в тодішньому Проскурові. Значну кількість книг автор подарував бібліотеці Общинного Центру «Тхія» на знак подяки тодішнім та колишнім співробітникам Фонду «Хесед Бешт» в ході підготовки видання. Та не лише видавнича діяльність пов’язує Юхима Кириловича з єврейською громадою. До його рук потрапила публікація Анатолія Слободяна про єврейську дівчинку Нюсю Хайт, яку він знав особисто. Ми передруковуємо цю статтю з надією, що може ще їхні долі перетнуться попри десятки років та тисячі кілометрів. Сама ж історія дівчини вкотре нагадує нам жахливі часи гоніння єврейського народу окупантами.
105 життів у ній одній…
Було це у липні 1941-го в Чорному Острові Хмельницького району (тоді Чорноострівського – прим. ред). Зухвалі фашисти під бравурні марші на мотоциклах увірвалися зі сторони Юхимовець у колишній райцентр.
– Матка, млєко, курка, яйко! – волали. – Ессен, ессен! (їсти тобто). Перелякані селяни віддавали все до останнього, тільки б залишитися живими. А на майдан біля міської ратуші гітлерівські посіпаки вже зганяли єврейські сім’ї. Серед полонених була красуня Нюся Хайт. Сподобалася дівчина начальнику поліції (не будемо називати прізвище запроданця, бо його діти і родичі не винні). Залицявся, кохався, а потім… як ганчірку викинув її. Заштовхав у приміщення костьолу…
Є доля у людини і у кожного вона своя. Зв’язавши сяке-таке ганчір’я, Нюся спустилася по стіні й заховалася у сусідньому ставку. Вдень вона, занурившись у воду, дихала через очеретину, а вночі спала в очереті. Добре продумавши план втечі, Нюся добралася до захаровець. Потім зайшла до крайньої хати, постукала обережно у вікно. Засвітився каганець, на порозі з’явилася старенька бабуся:
– Йди-но до хати, дитино.
Переодягла у нехитру сільську одежину, нагодувала і заховала до льоху. Та не могла дівчина довго переховуватися у селі, бо хтось та видав. Ледве добралася ночами Нюся до села Рідкодуби. Тут вже її селянка переховувала аж до Перемоги.
А в цей час фашистські посіпаки зібрали всіх жителів цього єврейського містечка, запрягли їх, наче коней, а у бричку посадили «молодих» – одягли у фату стару Хайю, за нареченого – древнього Мойшу і під весільну музику, б’ючи нагаями приречених на смерть возили під п’яний регіт… Потім усіх 104 полонених євреїв примусили викопати собі могили, а по закінченні цієї роботи розстріляли у Чагаринському лісі.
… По війні Нюся Хайт, та єдина, котра вижила зі 105 людей, тривалий час працювала касиром на вокзалі у Хмельницькому. Останнім часом вона мешкає в Ізраїлі, шле дарунки і подяки своїй другій матері…
Анатолій Слободян