Менеджери ХБФ «Хесед Бешт» зустрілись з учасниками групи «Шабат» та волонтерами FSU «Volunteer Community» на платформі Zoom, щоб нагадати про походження свята, традиції, про те, як його відзначати, що ставити на святкову трапезу.
Єврейське свято Шавуот ми відзначаємо в честь найбільшої події в історії людства – Одкровення на горі Сінай. Саме цього дня в 2448 році від створення світу Всевишній подарував синам Ізраїлю Тору і Десять Заповідей – морально-етичну основу всієї людської цивілізації.
Коли існував Храм, євреї в Шавуот здійснювали сходження в Єрусалим і приносили перші плоди врожаю в якості подячної жертви. Сьогодні, поки Храм ще не відновлений і євреї не можуть святкувати Шавуот так, як велить Тора, головне для них в цей день – знову пережити трепет моменту Дарування Тори, відчути радість і духовну свободу.
Шавуот святкується 6-7 сівана за єврейським календарем, за григоріанським ці дати в 2020 році випадають на 29-30 травня, а починається свято з заходом сонця 28 травня. Оскільки воно має статус «свята із Тори», Йом Тов (хороший день), то в Шавуот заборонено все те, що з точки зору суботи вважається роботою (крім приготування їжі і перенесення вогню). В першу ніч свята прийнято не спати, а вивчати Тору. Цей звичай носить назву Тікун, дослівно – виправлення (світу). В старі часи існував звичай починати вивчати Тору з малими дітьми. Літери алфавіту на спеціальних табличках намащували медом, діти повторювали за вчителем назви літер і злизували з них мед. У такий спосіб малят заохочували до навчання. Мабуть, тому євреї так тягнуться до науки, що вона з моменту знайомства здалася їм солодкою, як мед.
Існує звичай в свято Шавуот прикрашати дім і синагогу зеленню, квітами, гілочками дерев, це нагадує нам про зелень, що росла навколо гори Сінай. Як сіван – місяць розквіту природи, так і Дарування Тори символізує розквіт єврейського народу. Ідея свята така: фізичне звільнення від рабства і навіть завоювання політичної свободи не мають особливого значення доти, доки не досягнута свобода духовна, основана на визнанні влади Всевишнього і його заповідей.
Головна подія свята – це слухання стоячи Десяти Заповідей після ранкової молитви. Євреї заново переживають той благоговійний трепет, який відчували їхні предки на горі Сінай.
В свято влаштовують великі трапези з молочними стравами в пам’ять про те, що коли євреї отримали Тору, закони про кошерне м’ясо і про розділення м’ясного та молочного були складні й незвичні для них, тому вони певний час споживали тільки молочну їжу. На другий день свята читають поминальну молитву Ізкор за душі померлих батьків та родичів і дають обіцянку зробити пожертви в пам’ять про їхні заслуги.
