Ядвіга Мазур
Хмельницький благодійний фонд «Хесед Бешт» опікується Праведниками Народів Світу – людьми, які рятували євреїв під час Другої Світової війни від загибелі й не мали відношення до єврейської національності. На превеликий жаль, на сьогоднішній день таких лишилося дуже мало: непереборний час забирає людей у вічність. Але пам’ять про них та їхні вчинки лишається також навічно. І навіть після смерті Праведника вона живе і примножується, навіть якщо не була відома широкому загалові за життя хороброї людини-рятівника. Саме так і сталося з Ядвігою Мазур.
Напередодні Всесвітнього Дня Пам’яті жертв Голокосту (27 січня) до Общинного Центру завітали учні з 15-ї школи разом з вчителем історії Гартнер Наталією Іванівною. Тут для них було проведено відкритий урок з теми «Голокост на Поділлі» у єдиному в Західній Україні музеї пам’яті жерт Катастрофи. Коли мові дійшла до Праведників Народів Світу, вчителька розповіла про одну ученицю з шостого класу, в якої бабуся рятувала євреїв від фашистських окупантів. Цей факт зацікавив співробітників Общинного Центру й було домовлено про подальшу зустріч.
Трохи згодом Наталія Іванівна прийшла до Музею зі своєю ученицею – Дариною Прокопишиною. Вони принесли документи Праведниці, її портрет та копії Почесної Грамоти та медалі. Історія Ядвіги Мазур була переказана співробітникам музею а документи – взяті на облік. На превеликий жаль, раніше про її особистість не було відомо: героїня не дожила до часу, коли це питання почало активно підійматися у суспільстві. 2006 року їй посмертно також було присвоєно звання «Праведник України», про що свідчать документи Єврейської Ради України за підписом І. Левітаса. Титул Праведника Народів Світу у багатьох країнах (навіть тих, що не брали участі у Другій Світовій) прирівнюється до звання Героя. Однак в Україні, де кількість Праведників надзвичайно велика, це питання чомусь не знайшло практичного втілення на державному рівні.
Дарина передає документи Галині Атаманчук
Даринка пишається вчинком своєї бабусі. Вона пам’ятатиме про це й в майбутньому розповість своїм нащадкам про хоробрість та добре серце їхньої родички. Копій документів залишаться у Музеї Пам’яті Жертв Голокосту на Поділлі а портрет Ядвіги Мазур вже зайняв чільне місце серед світлин інших праведників. Ніщо не забуте і ніхто не забутий – пам’ять про героїзм наших співвітчизників не загубиться та не зітліє у роках. ОЦ «Тхія» щиро вдячний Дарині Прокопишиній за надання документів та Наталії Іванівні за сприяння увіковічення подвигу Праведниці Народів Світу.
