На екрані – меморіал жертвам повстання
Сьогодні весь світ згадує початок хоробрих і трагічних подій, які почалися у 1943-му році в сусідній Польщі. Мова йде про початок повстання у Варшавському гетто – спробі євреїв, приречених на смерть, протистояти фашистським карателям. На превеликий жаль, навіть тривале протистояння закінчилося поразкою єврейської меншості. Але в пам’яті поколінь воно лишилося, як взірець героїзму та боротьби.
Польський історик Бен Марк писав:
«Багато визвольні війни несли в собі зародок неминучої поразки, але ні на одній з них не лежала печать настільки глибокого трагізму, як на останньому бойовому пориві залишків мешканців Варшавського гетто, який розгорівся на могилі їх ближніх, без тилу, майже без зброї, без нікчемного шансу на перемогу».
Операція з ліквідації Варшавського гетто розпочалася о третій годині ночі 19 квітня 1943 року. Є припущення, що дата початку операції була пов’язана з початком єврейського свята Песах (увечері 19 квітня) або днем народження Гітлера (20 квітня).
Загальне керівництво операцією здійснював бригадефюрер СС, генерал-майор поліції Юрген Штрооп, в операції брали участь до 2000 або навіть понад 2000 чоловік особового складу (співробітники СД, поліцейські, військовослужбовці вермахту і підрозділи СС – в тому числі батальйон СС, що складався з 337 українських і латиських націоналістів) за підтримки артилерії і бронетехніки, в розпорядженні нацистів було 82 кулемета і службові собаки.
Загальна чисельність повстанців становила близько 1500 чоловік. Гетто було обнесено цегляною стіною висотою близько 3 метрів (окремі ділянки стіни були заввишки до 3,5 м), в деяких місцях були встановлені загородження з колючого дроту. В результаті, німці почали наступ через головні ворота. Зустрінуті організованим вогнем мешканців гетто німці були змушені відступати з великими втратами.
З Вісбаденської звіту Штроопа від 1 травня 1946 року:
«Я ввів в дію сили по двох сторонах головної вулиці. Коли наші сили тільки минули головні ворота, на них обрушився точний і добре узгоджений вогневий удар. З усіх вікон і підвалів стріляли так, що не можна було бачити стріляючого. Зараз же почали надходити рапорти про втрати. Броньовик загорівся. Бомби і запальні пляшки зупиняли будь-яке просування. Поки ми починали прочісувати один блок, вони зміцнювалися в сусідньому. У деяких місцях ми були змушені застосувати зенітну зброю. Тільки тепер ми виявили підземні точки. Підземні позиції давали повстанцям можливість бути невидимими і дозволяли їм безперервно змінювати своє місцезнаходження. Одну таку позицію нам вдалося завоювати лише після 2 днів».
«Ми з точністю встановили, що не тільки чоловіки були озброєні, але і частина жінок. Особливо у віці від 18 до 30. Вони були одягнені в штани для верхової їзди та з касками на голові … Багато з цих жінок ховали заряджені пістолети в нижній білизні. Так бої велися до кінця операції, від підвалу будинку і до його даху …»
Сьогодні у Общинному Центрі «Тхія» зібралися клієнти Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт», аби пригадати повстанців та віддати шану борцям за свободу та свій народ. Ця дата у нашій країні не є надто відомою. Цьогоріч про неї згадували центральні ЗМІ, однак більшість громадян не знає, що трапилося багато років тому у Варшаві. Тому почути від присутніх репліку: «Дякуємо «Хеседу», що ви пам’ятаєте цей день» було з одного боку приємно, а з іншого – моторошно. Звісно, ми раді, що наші співробітників та волонтерів – а підготували зустріч менеджер Наталія Герасименко та волонтер Леонід Западенко – якісно виконують свою роботу. А страшно – позаяк ніхто крім нас не несе зараз у маси інформацію про страшні злочини та активну протидію. Саме тому роль ХБФ «Хесед Бешт» у житті єврейської громади зокрема та всього суспільства в цілому надзвичайно вагома.
Присутні пригадали події квітня 1943-го, переглянули відео, підібране спеціально з теми повстання у Варшавському гетто. Як завжди, опісля запланованої частини почали виринати спогади людей. Вони пригадували, як встановлювалися пам’ятники та меморіальні знаки на теренах нашої області, яку роль в цьому зіграв наш Фонд та особисто його керівник – Директор Ігор Ратушний.
Вже зовсім скоро ми відзначатимемо річницю перемоги над фашизмом, який загубив мільйони життів. І без таких от подвигів, як-то повстання у гетто, Перемога була б не така близька. Тому вшануймо пам’ять усіх, хто боровся та допомагав боротися супроти тираніїї та сваволі.
