Колись містечко Деражня було потужним єврейським центром з розвиненою інфраструктурою. Час та обставини внесли свої корективи а історичні події ХХ століття – майже повністю припинили існування громади. Євреї, які залишилися у Деражні, отримують допомогу від Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт», який тут представляє куратор Олександра Волошина. Однак пам’ять про колишніх земляків береже не лише єврейська громада і це була одна з причин, чому співробітники «Хеседу» рушили сьогодні у Деражню.
У Деражні діє ДПТНЗ «Деражнянський професійний аграрний ліцей», очолюваний давнім другом нашого Фонду – Миколою Васильовичам Черкаським. Співробітники та учні ліцею за власної ініціативи влаштовують прибирання братської могили євреїв, розстріляних фашистами та їхніми посібниками в період Другої Світової війни, що в Германовому урочищі, в околицях міста. Тут зберігся пам’ятний знак та земляні насипи, що потребують постійного догляду та прибирання. Земля заростає бур’янами, рукотворні конструкції – тріскають під впливом часу та погодних умов. Волонтери з ліцею вважають своїм обов’язком дбати про збереження пам’яті своїх колишніх земляків, тому активно викошують непотрібну траву, збирають сміття, підрізають гілки та підтримують пам’ятник зі сходами у гарному стані. Для учнів це привілейована тема: лише старші курси мають нагоду долучитися до цієї справи, яка тут в пошані.
Зважаючи на цей факт наша організація не могла просто взяти до уваги добро інших людей. Тут необхідна щира й дружня подяка, позаяк можливостей самотужки доглядати меморіал немає ні у місцевої громади, ні у Фонда в цілому. На День відкритих дверей до ліцею приїхали співробітники та волонтери ХБФ «Хесед Бешт», які працюють у общинних та музейних програмах. У навчальній аудиторії була розгорнута пересувна виставка «Голокост і Пам’ять», яка розповідає про події катастрофи у Хмельницькій області. Менеджер з інформації Фонду В’ячеслав Нагнибіда провів три Уроки пам’яті для різних вікових груп учнів з демонстрацією фільму «Напередодні Катастрофи», наданої нам Центром вивчення Голокосту «Ткума» з м. Дніпропетровськ.
Уроки голокосту пояснюють сучасним молодим людям причини того, що зараз вони відвідують братську могилу, відповідаючи на запитання: як з’явилася могила, чого і хто знищував євреїв, чому раніше євреїв було багато, а тепер обмаль. Разом із тим тут йде мова про Праведників Народів Світу з конкретними іменами та історіями рятівників безпосередньо з Деражні та підводиться підсумок, чому Урок важливий навіть сьогодні – аби таке ніколи більше не повторилося.
Після відвідування виставки учнів та співробітників запросили до актової зали, де відбулася концертна програма. Для аудиторії виступили учасники музичного колективу «Хеседбенд» Анатолій Музика, В’ячеслав Сидоренко та Кіра Нанба. Ведуча концертної програми Людмила Шварцман розповіла при мету й причину нашого візиту а також висловила щиру подяку за збереження пам’яті про загиблих. Директор ХБФ «Хесед Бешт» Ігор Ратушний підкреслив важливість толерантних відносин між усіма національностями задля спільної злагоди й вручив подячного листа Директору Деражнянського професійного аграрного ліцею. В свою чергу, пан черкаський розповів про його досвід співпраці з Фондом та вагу благодійних справ, які ми робимо для суспільства й продемонстрував слайд-шоу з прибирання меморіалу – події, яка стала причиною сьогоднішньої зустрічі.
На зворотньому шляху співробітники фонду заїхали на старе єврейське кладовище. У Деражні воно велике й достатньо збережене. Однак зі сторони, непомітної з дороги, нас чекав неприємний «сюрприз» – розпахана під городи значна частина цвинтаря, на якій мацеви не збереглися. Дивує питання: «А кому захочеться збирати урожай з кладовища, де зовсім недалеко від картопельки чи огірочків під землею покояться людські рештки?» Однак питання лишається риторичним, оскільки город вже існує і хтось його таки доглядає. Для приведення цвинтаря у порядок необхідно багато ресурсів, яких нам критично не вистачає.
Таким видався наш візит у Деражню. Ми зустріли щирих та чуйних людей, серця яких ідуть за добрими справами. А це означає, що добро і толерантність не покидають наш край, а ще більше вкорінюються в суспільстві, ведучи його до нових гарних звершень.