Сьогодні у ОЦ “Тхія” знову говорили про Цдаку та її вагу в житті єврейської громади. Заняття Галини Атаманчук “Гмілут хасадім” користується попитом серед клієнтів та гостей Фонду, оскільки гарно пояснює роль заповіді у єврейській громаді, зачіпає поняття гармонічності в інших культурах (“ікігай”, Японія), несе додаткові знання з традицій та навіть трохи фізіології. Тому все більше людей цікавляться цим тренінгом й, відповідно, згадують про одну з Заповідей, яка “… дорівнює Вона всім десяти Заповідям…” Одним з пунктів заходу є тлумачення Рамбамом важливості Заповіді. Ми надаємо даний матеріал, аби все більше людей з’ясували для себе, який спосіб давати Цдаку ближчий його серцю:
“Рамбам називає вісім рівнів Цдака, один вище іншого. Найвищий рівень – це допомогти людині, коли він ще не потрапив в нужду, а тільки похитнувся. І тоді найкраще або дати йому позику, або подарунок, або допомогти йому знайти роботу, запросити його в компаньйони. Це вища форма благодійності.
Нижче цього – це коли людина потребує, і ти даєш йому перш, ніж він попросить.
Ще нижче цього – він вже попросив, але ти даєш йому так, що ти не знаєш, кому ти даєш, а він не знає, у кого він бере. Як це робиться? Зазвичай в кожній громаді є якась людина, який розпоряджається фондом Цдака. І якщо у вашій громаді є абсолютно довірений і розумна людина, і він поділяє ці, як вважає за потрібне. Тільки якщо ви йому на 100 відсотків довіряєте.
Нижче цього – коли ти знаєш, кому ти даєш, а він не знає, хто йому дає. Були мудреці, які потихеньку підкидали біднякам до входу гроші.
Ще нижче – коли він знає, у кого він бере, а ти не знаєш, хто у тебе бере: він закидав вузлик з грошима за спину, і ті, кому треба, підходили і брали. У наш час це небезпечно.
Ще нижче – коли ти даєш йому з рук в руки, але з привітним обличчям.
Ще нижче – коли ти даєш йому, але менше, ніж йому треба б. І зовсім погано, коли ти даєш з кислою фізіономією.
Скільки треба давати? Взагалі кажучи, якщо ти можеш, дай йому стільки, скільки йому не вистачає до того, щоб повернутися до того рівня життя, до якого він звик. Наприклад, мудреці кажуть: якщо він звик їздити верхи, щоб попереду біг слуга, постарайся його повернути до цього рівня. Талмуд розповідає вражаючу історію, як Гілель, глава Сангедрін, знайшов коня, але не знайшов слугу для збіднілого людини, і втік до сусіднього міста сам, тому що людина звикла мати слугу. Але якщо у тебе немає можливості задовольнити весь недолік, то дай хоч би частину. Цдаку повинен давати кожен, навіть людина, яка живе милостинею, не про нас буде сказано. І є певний мінімум, який потрібно самим законом Тори. Якщо людина кожен день буде давати мінімальну монету даного часу своєї країни, то він по мінімуму виконає обов’язок з Тори. Але взагалі вважається, що кожна людина повинна відокремлювати десятину свого доходу і відкладати для допомоги бідним. Якщо я не можу прожити на решту в мене 90%, я є першим клієнтом для допомоги бідним, але тільки треба співставляти свої потреби. Тому що кожен по-своєму бідний, у кожного свої проблеми: у одних суп рідкий, а у інших перли крейда …”
Активну участь в семінари взяли волонтери Хмельницького осередку “Community”, якы власним прикладом продемонстрували приклади Цдаки та Міцви, допомагаючи у проведенні та розповідаючи про волонтерство.
Джерело: http://www.machanaim.org/ustntora/_da-adam/tema-6b.htm