Січень для єврейського народу асоціюється з одним з найтрагічніших світських днів календаря – Днем Пам’яті жертв масових знищень фашистами та їх посібниками юдеїв на окупованих територіях. Саме цього дня 70 років тому Червона Армія звільнила концтабір Аушвіц-Біркенау, розкривши всьому світові жахливу правду про масові вбивства у концтаборах. У Музеї Пам’яті жертв Голокосту в Общинному центрі «Тхія» відбувся поминальний захід, присвяченій тим подіям. Особлива увага була прикута до нового полотна пензля мисткині Галини Мардер (Лєбєдінська), що зайняла чільне місце серед експонатів музею.
На захід зібралися члени єврейської громади, волонтери Фонду й запрошені гості: Директор музею історії міста Хмельницького Михайлова Світлана та журналістка ХОДТРК «Поділля-Центр» Старостіна Станіслава. Люди зібралися у приміщенні Музею Пам’яті жертв Голокосту, де вже були підготовані для огляду копії архівних документів тих часів, які раніше не експонувалися.
Волонтер-архівіст Фонду Леонід Западенко коротко розповів присутнім про свіжі новини у царині накопичення документальної бази. Минулого року ним було зібрано унікальне видання «Проскурів у лютому 1919 року», а цього в такий же спосіб готується нова добірка історичних фактів про життя нашого міста. Волонтер Семен Мільман нагадав гостям перипетії Голокосту в Проскурові та в області, звернув увагу людей на масштаби та жорстокість окупаційного режиму а також про Проскурівське гетто.
І от справа дійшла до презентації картини. Її автор приїхала в ОЦ «Тхія» ще рано-вранці, готуючись до важливої події. Галина Семенівна витратила два роки на кропітку роботу над полотном. Її домівка знаходиться за 25 км від міста, але це не стало на заваді, позаяк малюнок не просто гарний, але й надзвичайно близький її серцю.
Розпочала презентацію художниця здалеку – з історії знайомства її батьків: Семена та Марусі. Вона припала на буремний початок війни, яка й розлучила закоханих на довгі роки. Семен воював на фронті, а вся його родина потрапила у гетто. Маруся відвідувала їх та допомагала чим могла, але страшної долі тендітній дівчині перемогти не вдалося – родину її судженого розстріляли разом з іншими бранцями.
Картина, за словами Галини Семенівни, виникла суто в її уяві, однак деякі герої на ній – справжні. Художниця ніколи їх не бачила й не знала, але думала про цих людей, оживляючи їхні образи за допомогою фарб. «День плачу» змальовує останні хвилини життя близько ста євреїв, які стоять на краю прірви – майбутньої братської могили. Там є батьки Семена, його тітка, інші родичі. Є дівчина-перекладач у зеленому пальто та інші персонажі, про яких Галина чула в дитинстві. Вони є лише на полотні та в уяві художниці… І про кожного вона розповідала, розповідала… А значить, пам’ять про цих людей не зникне безслідно.
На картині зображено дійсно близько сотні людей. Кожен персонаж має власні риси обличчя, не схожі на інших. Завдяки талантові Галини Семенівни картина виглядає дійсно вражаюче. В її планах створити й другу частину картини – таку ж за розмірами, але з іншими персонажами.
Побачити полотно можуть усі бажаючі в Музеї Пам’яті жертв Голокосту, що в ОЦ «Тхія» з понеділка до п’ятниці, with 9:00 to 18:00. We remind you, що вхід у музей – вільний.