На початку літа ми писали про візит у Білогір’я та становище пам’ятнику жертвам Голокосту, де загинуло близько п’яти тисяч євреїв (перехід до статті). Здавалось би невиправне становище з цим об’єктом пам’яті й культури несподівано вирішилося у кращу сторону за допомоги небайдужих людей. Благодійник з іншої держави, чиї родичі назавжди лишилися під Білогір’ям, пожертвував кошти на упорядження території. За роботу взялися працівники місцевого комунального підприємства й зробили все сумлінно. Тому останній візит до меморіалу Директора Хмельницького благодійного фонду «Хесед Бешт» Ігоря Ратушного, який особисто вирішив поглянути на зміни й поспілкуватися з підрядником, лишив приємне враження.
Поліпшення можна було відчути одразу, коли машина зійшла з асфальтного покриття на ґрунтовку, що веде углиб лісу. З неї зникли ями та вибоїни, у яких раніше збиралася дощова вода. Обабіч шляху хащі, але проїжджу частину вони вже не перекривають. Територію ж меморіалу тепер просто не пізнати. Бур’яни й кущі викошені, що дозволяє побачити кордони самого місця поховання та двох курганів на місцях братських могил. Зрізано близько п’ятдесяти сухих дерев (живі дерева не чіпали), які більше не загрожують ані падінням, ані псують вигляд меморіалу. Побілені всі бордюри, підсипані мучкою доріжки. Між огорожею та лісом також з добрих два метри розчищеної території, що дозволяє добре оцінити шкоду, завдану часом і шукачами легкої наживи огорожі: подекуди не вистачає одразу кількох секцій металевого паркану.
Гранітні менші пам’ятники не були зруйновані й до реконструкції. А от центральна стела зазнала вже не косметичного, а справжнього ремонту. Однак, за словами прибулого сюди ж представника комунального підприємства-підрядника, деякі проблеми вирішити таки не вдалося. Це пов’язано з конструкцією стели: збудована з цегли, вона просіла на правий бік і вирівняти її неможливо. Робітники розглядали варіант використання спецтехніки, але цегла могла б просто розсунутися від такого втручання. Тому стелу привели в належний вигляд, підмурували й скріпили тріщини, пофарбували основу й залізну плиту з надписом. Також чоловік розповів про деякі деталі процесу прибирання. Приміром жителі навколишніх сіл, які використовують цю дорогу для пересування між населеними пунктами, зупинялися й дякували робітникам як за покращену дорогу, так і за добре діло, яке вони робили.
В ході розмови були намічені й подальші поліпшення, які можна зробити на об’єкті: заміна огорожі, приміром. За наявності коштів це буде обов’язково зроблено. А задля підтримки меморіалу в належному стані цілком вистачає кількох «суботників» на рік, що в теорії зовсім не важко.
Покидаючи це місце, яке ще нещодавно було схоже на зону відчуження, відчувалося щось хороше на серці – так, незагойна рана утрати несе біль, але небайдужість до неї нащадків приносить радість. Завдяки доброті благодійників та працьовитим рукам це можливо. Зараз ХБФ «Хесед Бешт» паралельно проводить поліпшення таким самим способом на трьох могилах у Хмельницькій області. По завершенню робіт про це дізнається широкий загал. А щодо Білогірського пам’ятнику, то мітинг тут запланований на вересень.
Зробили дуже гарно.
БЫЛ ПАЦАНОМ , КОГДА РОДИТЕЛИ СОБИРАЛИ ДЕНЬГИ НА
ПАМЯТНИК , РАССТРЕЛЯНЫМ ЕВРЕЯМ 27 ИЮНЯ 1942
ГОДА МЕСТЕЧЕК ЯМПОЛЬ , КОРНИЦЫ , БЕЛОГОРЬЕ .ЕЖЕГОДНО
ПРИЕЗЖАЛИ , А ТЕПЕРЬ БЫЛ В 2012 Г .
ОТЕЦ , УДЛЕР БОРИС, ВЕРНУЛСЯ С ВОЙНЫ ИНВАЛИДОМ И НЕ
УВИДЕЛ В ЖИВЫХ РОДИТЕЛЕЙ МОИСЕЙ ,ХАЯ ЛЕЯ
,СЕСТЁР МАНЯ ,ЭТЯ ,РИВКА ,ЧЕРНА .
О ПЕРЕЖИТЫХ ГОДАХ НА ВОЙНЕ ПАПА НАПИСАЛ . С ЭТИМ Я
ПОДЕЛИЛСЯ С ЯД ВА- ШЕМ НАЦИОНАЛЬНЫЙ
МЕМОРИАЛ КАТАСТРОФЫ И ГЕРОИЗМА ЕВРЕЕВ .
http://botinok.co.il/node/85687
http://botinok.co.il/node/8569